Дефібрилятор: які бувають види та принцип роботи

Фібриляція - одне з порушень роботи серця, коли замість повноцінних, нормальних скорочень відбуваються часті та неритмічні скорочувальні рухи. Для стану типова швидкість скорочення понад 300 ударів на хвилину. У результаті кров гірше проштовхується по судинах, що порушує кровообіг. 

Дефібриляція - це контактний вплив на грудину в ділянці серця електричним розрядом. Процедура проводиться для усунення важких аритмій, які не піддаються купіруванню фармацевтичними препаратами. Входить до переліку реанімаційних заходів, спрямованих на усунення важких форм аритмії. Дефібриляцію не проводять у разі повної зупинки серця. У цьому разі ефективне рішення - серцево-легенева реанімація, яка включає масаж серця непрямим способом і штучне дихання. 

Дефібриляцію виконує лікар невідкладної допомоги або реаніматолог, використовуючи спеціальне обладнання. Дефібрилятор - це прилад, який відновлює нормальний серцевий ритм. Показання до проведення процедури - фібриляція і тріпотіння шлуночків. У першому випадку йдеться про хаотичне скорочення шлуночків із частотою понад 300 ударів на хвилину. Через прискорений темп скорочення шлуночки не встигають наповнитися кров'ю, що призводить до значного порушення кровообігу. У пацієнта може бути відсутній пульс у зоні кінцівок. 

Тріпотіння шлуночків - стан, аналогічний фібриляції. Єдина відмінність полягає в ритмічному, а не хаотичному скороченні. Завдання лікаря в такій ситуації - запобігання наслідкам шлуночкової фібриляції (втрата свідомості, судоми, необоротне пошкодження тканин мозку), для чого потрібен дефібрилятор. Кардіоверсію проводять у разі тріпотіння та фібриляції передсердь.

Дефібриляція належить до реанімаційних заходів, кардіоверсію виконують у рамках екстреної допомоги пацієнту або планово в разі повторюваних, тривалих нападів аритмії. Електричний розряд застосовують у разі хаотичного скорочення серця і в разі несвідомого стану хворого. 

Протипоказання для проведення дефібриляції - зупинка серця. У цьому разі процедура не ефективна. Якщо зупинка сталася внаслідок аритмії, після відновлення серцевої діяльності методом серцево-легеневої реанімації можливе застосування дефібрилятора для нормалізації ритму. 

Як проводиться дефібриляція

Процедуру проводять після того, як медичний працівник переконався в наявності в пацієнта складної аритмії або діагностує несвідомий стан. Щоб відновити нормальний кровообіг, необхідно налагодити роботу серця. Ось для чого потрібен дефібрилятор. Прилад використовується для усунення аритмії. Техніка роботи з дефібрилятором:

• Укладання пацієнта на рівну, тверду поверхню.
• Звільнення грудної клітки від одягу.
• Обробка електродів приладу струмопровідним гелем.
• Прикладання електродів до грудної клітки пацієнта.

Коректна робота дефібрилятора залежить від дотримання правил експлуатації. Електроди прикладають згідно з медичним протоколом та інструкцією. Електрод із позначкою APEX встановлюють у ділянці верхньої частини серця, електрод, позначений маркуванням SPERNUM - у зоні правої ключиці. Електроди притискають до тіла, докладаючи зусилля близько 10 кг. Лікар вмикає дефібрилятор і вибирає потужність заряду. У деяких моделях розрахунок потужності відбувається в автоматичному режимі. Для запуску приладу лікар натискає кнопку. Після сеансу перевіряють пульс. Якщо пацієнт підключений до електрокардіографа, на дисплеї відображаються показники серцевої діяльності. 

Який розряд у дефібриляторі, вибирає лікар. Для двофазних моделей показник становить 150-200 Дж, для монофазних - 360 Дж. Оцінку серцевого ритму проводять через 2 хвилини після сеансу. Якщо після першого розряду відсутній ефект, процедура виконується повторно зі збільшенням потужності. Максимальна потужність - 360 Дж. Напруга становить 4000-7000 V. Залежно від того, скільки вольт видає прилад, різниться потужність впливу. 

Апарат для запуску серця використовують, щоб допомогти пацієнтам з очевидними ознаками порушення кровообігу, яке супроводжується втратою свідомості, відсутністю пульсу і дихання. 

Медичний дефібрилятор: пристрій і принцип роботи

Щоб зрозуміти, що робить дефібрилятор, потрібно розібратися з принципом роботи приладу. Дефібрилятор - пристрій, який генерує і передає електричні імпульси. Розрізняють стаціонарні, переносні та портативні моделі. Пристрій дефібрилятора передбачає конструкцію з блоків:

• Конденсатор (накопичувач) і перетворювач електричної енергії. 
• Електроди. Прилад оснащений одним або двома електродами.
• Монітор, на якому відображаються криві кардіограми, частота скорочень серця, рівень сатурації, частота дихальних рухів. 
• Панель управління. 
• Кабель для підключення до мережі 220V. 

Швидкість проходження імпульсу через живі тканини становить 0,01 секунди. Вбудований електрокардіограф із монітором дає змогу оцінити ефективність реабілітаційних заходів. Принцип дії ґрунтується на накопиченні енергії в конденсаторі, яке відбувається під час під'єднання пристрою до електричної мережі або зовнішнього акумулятора. В автономних моделях накопичення заряду відбувається завдяки вбудованому акумулятору. Розряд пластин призводить до формування одиночного загасаючого, коливального імпульсу. 

Щоб розібратися, як працює дефібрилятор, потрібно уявити схему пристрою. Мережевий перетворювач приймає напругу 220V від електричної розетки і перетворює на постійний струм з показником напруги 18V. Вихідна напруга подається на зарядний блок накопичувальних конденсаторів. 

Види дефібриляторів

Залежно від форми імпульсу виділяють види дефібриляторів - монофазні та біфазні. Монофазні моделі проводять електричний струм у єдиному напрямку. Біфазний прилад генерує змінний струм, який передається від одного електрода до іншого і потім рухається у зворотному напрямку до міокарда. У сучасних приладах переважно реалізовано біфазний принцип роботи. Перевага біфазних моделей - менший ризик пошкодження живих тканин струмом, що зумовлено меншою енергією, необхідною для відновлення нормального ритму. З урахуванням характеру управління виділяють види:

• Ручні. Особливості - складне управління, доступна ціна. Зазвичай призначені для оснащення реабілітаційного відділення, палат інтенсивної терапії, хірургічного блоку. 
• Автоматичні. Самостійно визначають порушення ритму серця, вибирають потужність заряду, прості в експлуатації. Відрізняються компактними розмірами, підходять для комплектації машин невідкладної допомоги та самостійного використання родичами хворих. Недоліки - висока ціна, обмежений спектр додаткових налаштувань. 
• Універсальні. Передбачаються ручне управління й автоматичний режим роботи. 

У моделях з ручним керуванням передбачена можливість вибору режиму (синхронний, асинхронний), потужності і часу дії розряду. Моделі з ручним керуванням зазвичай використовують у медичних установах. Обслуговування приладу потребує професійних навичок і досвіду. 

Автоматичні зовнішні дефібрилятори самостійно без участі оператора аналізують серцевий ритм і підтверджують або спростовують необхідність проведення реанімаційних заходів. Автоматичні моделі можуть застосовувати люди без спеціальної медичної підготовки для надання екстреної допомоги родичам, які страждають на захворювання серця. Автоматичний прилад доцільно використовувати до прибуття співробітників швидкої допомоги. У багатьох моделях передбачено голосові та текстові підказки, які спрощують експлуатацію. 

Щоб зрозуміти, що таке дефібрилятор монітор, потрібно уявити модель, обладнану дисплеєм, на якому відображається інформація про режим роботи і показники серцевої діяльності пацієнта. Дефібрилятор монітор оснащений вбудованим електрокардіографом, який зчитує дані про робочі параметри серця і виводить на дисплей. Лікарю доступні відомості про частоту серцевих скорочень, сатурацію, температуру тіла й артеріальний тиск, а також графік кардіограми. Дефібрилятор монітор призначений для експлуатації в медичних установах. 

Основне призначення стаціонарної моделі - медична допомога пацієнтам у палатах інтенсивної терапії та відділеннях реанімації. Портативний прилад для запуску серця вирізняється малими розмірами, підходить для оснащення автомобілів невідкладної допомоги та домашнього використання. Більшість портативних моделей адаптовано під користувачів без медичних знань і навичок. 

Залежно від розташування пристрою відносно тіла пацієнта виділяють зовнішні та внутрішні моделі. Внутрішні прилади - кардіостимулятори, імплантують у порожнину грудної клітки. Кардіостимулятор контролює ритм серця в автоматичному режимі. За потреби генерує заряд, який відновлює нормальне серцебиття. Зовнішні дефібрилятори оснащені електродами, які під час процедури прикладають до поверхні грудної клітки пацієнта. 

Кардіосинхронізовані прилади призначені для проведення дефібриляції та кардіоверсії - терапії, під час якої заряд в автоматичному режимі синхронізується з серцевими скороченнями. 

Правила користування дефібрилятором

Медичний дефібрилятор встановлюють у відділеннях реанімації, хірургічних блоках, палатах інтенсивної терапії. Пристрій належить до спеціального медичного обладнання, яке використовують згідно з інструкцією, що додається. Неправильне використання приладу, що перебуває під високою напругою, може призвести до травми пацієнта та персоналу. Правила користування дефібрилятором:

• Обслуговування приладу виконує навчений персонал, який пройшов інструктаж. Зазвичай процедуру проводять лікарі-кардіологи або співробітники невідкладної допомоги.
• Заборонено роботу з приладом без попереднього ознайомлення з інструкцією, вивчення засобів управління і функцій. 
• Прилад підключають до стаціонарної розетки, оснащеної клемою заземлення. Відсутність захисного заземлення на розетці означає неможливість використання загальної електромережі. У цьому разі прилад для реанімації підключають до зовнішнього акумулятора. 
• Перед процедурою слід відключити електричне медичне обладнання, підключене до пацієнта, якщо воно не захищене від дефібриляції. 
• Не допускайте потрапляння струмопровідного гелю на ручки електродів, щоб запобігти ураженню електричним струмом. 
• Переконайтеся, що оголені частини тіла хворого не контактують з металевими елементами ліжка, щоб запобігти утворенню небажаних електропровідних шляхів. 
• Перед натисканням кнопки запуску слід переконатися в несвідомому стані пацієнта, нестабільному серцевому ритмі, відсутності пульсу і дихальної діяльності.
• Заборонено самостійно розбирати пристрій. У конструкції відсутні блоки і деталі, які обслуговує оператор. Діагностика та ремонт виконуються в сервісному центрі. 

Коли застосовують дефібрилятор, лікар попередньо сповіщає персонал про майбутній розряд. Навколишні люди повинні відійти на безпечну відстань. Якщо серцевий ритм не вдалося відновити після четвертої спроби, лікар констатує смерть пацієнта.

Для безпеки оператора не слід запускати прилад в умовах підвищеної концентрації кисню в навколишньому повітрі, а також в умовах близькості легкозаймистих речовин - анестетиків, спирту, бензину. Коли використовують прилад, слід уникати підвищеної вологості. Заборонено проведення реанімаційних заходів із дефібрилятором на відкритому повітрі під час випадання опадів або поблизу з водоймами. Заборонено застосування приладу, якщо пацієнт лежить на мокрій землі.